Стереотипні слова батьків можуть негативно вплинути на психіку дитини і проявитися важкими наслідками в дорослому житті. Дуже часто дорослі не здогадуються, що насправді чують діти в таких, здавалося би нешкідливих висловах на кшталт «Не встанеш, поки все не з’їси» або «Хлопчики не плачуть».
- Хлопчики не плачуть
Такий вислів історично закріпився у нашій свідомості, через бажання виростити поруч сильного чоловіка. У цієї фрази взагалі історична парадигма, яка пов’язана з роллю хлопчика і чоловіка в родині як опори та захисту. В післявоєнний час, коли були втрачені чоловіки, і їх цінність зросла, жінка хотіла бачити поруч із собою виключно сильну особистість, яка не плаче. Тоді ми впроваджували в свідомість чоловіків ось такі поняття.
Але насправді він не зовсім про мужність і силу. Бо таким чином батьки блокують бажання синів проявляти почуття та емоції, які є абсолютно нормальними. Експерти зауважують, що загрозливо ділити почуття на хороші та погані за статтю, оскільки всі вони потрібні людині для формування її як особистості.
Наслідки таких травм можуть проявлятися також у дорослому віці. Чоловіки, які в дитинстві звикли ховати власні емоції, не вміють співпереживати та підтримувати рідних. Крім того, пригнічені емоції можуть проявлятися у фізіологічних проблемах.
Емоції, на які батьки не навчили реагувати, знайдуть вихід десь у тілі і будуть мати руйнівний характер. У дорослому віці такі чоловіки можуть йти в деструктив, відчувати напругу або зловживати алкоголем.
Замість цієї фрази, батькам потрібно розпитати дитину про те, який спектр емоцій вона відчуває, а потім підтримати і пояснити їй ситуацію.
- Дівчата так не поводяться
За емоційним настроєм ця фраза аналогічна попередній. Тільки у цьому випадку є заборона на виявлення почуттів, які вважаються більш чоловічими. При цьому хлопчики можуть відчувати біль страх, тривогу, образу, а дівчинка – злість і агресію.
Немає жорсткого розподілу якостей, наприклад, агресія властива і жінкам, і чоловікам. І заборона на прояв почуттів, призводять до того, що вони можуть переходити в хворобливі стани. Тому абсолютно нормально, коли дівчинка може, наприклад, займатися умовно чоловічими видами спорту
- Якщо будеш вередувати – залишимо тебе тут
Мета цього вислову – налякати дитину, щоб вона припинила робити якісь небажані речі. Сюди ж можна віднести залякування поліцією, лікарями та викраденням. При цьому дитина боїться не лише обіцяних дій, а самої відмови батьків.
Цією фразою ми повідомляємо дитині, що вона в принципі для нас не має цінності. Батьки є важливими дорослими для дитини, до яких у неї виникає прив’язаність. Якщо ця важлива людина чомусь може її залишити, віддати міліціонеру, лікарям, або продати, дитина відчуває, що втрачає свою цінність як людина
Тоді у дитини буде дві моделі поведінки – це шантаж або закриття в собі. Щоб підвищити свою цінність дитина може почати шантажувати батьків, що піде або що-небудь зробить. У іншому випадку, дитина вірить батькам і думає, що вона нікому не потрібна. Через це у дорослому віці можуть навіть народжуватися суїцидальні думки, якщо людина стикається зі схожою ситуацією, наприклад, пішла дружина .
Крім того, коли дитина чує, що може прийти хтось, від кого навіть мама чи тато не можуть захистити – це породжує невпевненість та недовіру до дорослих.
«Тоді у дитини з’являється страх перед всім світом, вона починає боятися і
- З-за столу не встанеш, поки не доїси
Вислови, які містять в собі залякування, погрози та шантаж стосовно їжі відносяться до харчового насильства. У такому випадку не враховуються потреби дитини і вона не має вибору, хоча часто їй просто може бути несмачно.
Харчове насильство згодом може призводити до ожиріння або відрази до їжі. Крім того, їжа може плутатися з любов’ю, коли дитина в дорослому віці стикається з якоюсь проблемою і починає її заїдати. Вона сприймає це як турботу і любов, тому що чула щось подібне: “Бабуся так старалася, цілий вечір готувала, а ти безсовісний не хочеш їсти».
- Не засмучуй маму/тата
Коли батьки використовують такий вислів, дитина може відчувати сором та розчарування. Це шантаж, який говорить про те, що на дитину покладається відповідальність за чужі біди. Якщо дитину весь час цим шантажувати, то безумовно це позначиться в майбутньому на її здатності бути собою і влаштовувати своє професійне та особисте життя.
Якісь вчинки дітей дійсно можуть засмутити батьків, але тоді потрібно відокремити дію від самої дитини і говорити: «так, мене це засмутило, але це не тому, що ти поганий, а тому, що можеш поміняти свої дії».
- Це не можна, тому що я так сказала
Такий вислів говорить про те, що до дитини не дослухаються, і її думку не беруть до уваги.
Тут йде авторитарний директивний та безапеляційний посил. Дитина сприймає це так, що її думки і почуття зараз не важливі. Для мами це простіше, швидше і зрозуміліше, а для дитини – про те, що дитина ніхто і звати її ніяк. Тоді виростають пасивні, безхарактерні та перелякані дорослі, які потім всьому підкоряються і не можуть відстоювати свою думку .
- А якщо я знайду/зроблю
Цей вислів випромінює тотальну недовіру і навіть містить натяк на покарання, що негативно впливає на самооцінку дитини та її впевненість у власних силах.
Дитина дійсно могла щось пропустити, але тут вже народжується страх перед батьками, почуття сорому, провини, неповноцінності. У дитини вмикається почуття підвищеної тривожності, тоді вона пробує ще раз, але через стрес може нічого не вийти .
- Я краще знаю, що тобі потрібно
Почувши цей вислів, дитина відчує, її бажання та почуття зараз не беруться до уваги. В силу свого досвіду батьки дійсно можуть приймати якісь ключові рішення в житті дитини, при цьому вони мають ставити межі для своєї діяльності.
Цю фразу також потрібно замінити на те, що у батьків більше життєвого досвіду, тому в цій ситуації вони приймають рішення. Просто потрібно розуміти, що та на якому етапі батьки можуть вирішувати за дитину. В якийсь момент дитину потрібно відпустити і дати їй можливість обирати самій. Дорослій дитині потрібні аргументи і факти, чому прийнято таке рішення.
- Ти знаєш, як ці гроші важко даються
Ця фраза безпосередньо пов’язана з фінансовою грамотністю та розподілом сімейного бюджету. В дитини немає таких знань, тому самостійно вона просто не може оцінити витрати й можливості сімейних доходів. Батьки ухвалюють фінансові рішення, але водночас їм варто ознайомлювати дітей з правилами бюджету – пояснити, на що сім’я витрачає гроші.
Щоб дати дитині правильний меседж з цього приводу, потрібно комунікувати на тему коштів та розвивати її фінансову грамотність.
- Молодець!
Здавалося б, у похвалі немає нічого поганого, проте її теж потрібно правильно висловлювати.
Під час похвали досить важливе емоційне забарвлення фрази, адже через неправильну подачу похвала може виглядати байдуже і образливо. «Молодець» – це не погане слово, але важливі посилання, міміка, включеність в процес, контакт з очима.
Дуже важливо також не перехвалити дитину й уникати надмірності.
Захвалювати дитину фразами «Ти – найрозумніший/найталановитіший – це ведмежа послуга. Не потрібно вирощувати в дитини таке его, щоб уникнути розчарування, коли дитина вийде у світ і побачить, що є кращі.
- Тобі ще рано це знати
Часто батьки не хочуть витрачати час на довгі пояснення, тому легше відкласти розмову до умовного періоду, коли дитина «підросте». Експерти кажуть, що можна задовольнити інтерес дитини з будь-якої теми, проте пояснювати потрібно відповідно до віку дитину доступними словами.
Будь-які речі можна пояснити дитині різного віку на зрозумілому їй рівні. Є одна цікава формула з цього приводу – коли дитина ставить питання, то потрібно зрозуміти, що вона вже про це знає. Іноді дитина просто хоче підтвердження своїх знань. Якщо вони вас влаштовують – достатньо просто погодитися .
- Та я в твоєму віці…
Через цей вислів батьки порівнюють дитину з собою.
Через цей вислів йде посил ніби-то дитина якась неповноцінна, адже батько міг більше. Вона відчуває знецінення, і це сприятиме розвитку комплексу неповноцінності .
З іншого боку, це сприйматиметься як похвала, якщо батьки вказують на те, що не вдалось у них.
- А ось син моєї подруги…
Популярне і дуже болюче порівняння, яке відобразиться на низькій самооцінці дитини. Якщо часто порівнювати дитину з кимось, то це може перерости у гори комплексів та навіть злість до людини, з якою порівнюють.
Цікаво, що батьки, які використовують таку фразу, не відчувають, як знецінюють власну працю і можливості. Адже розвиток дитини як особистості – це те, на що вони мають прямий вплив.
- Зроби через «не можу»
Такий меседж показує байдужість та відсутність взаємодії між дитиною і батьками. Батьки повинні без скептицизму розібратись у тому, що означає дитяче «не можу». Інколи її «не можу», це «не хочу».
Найкращий спосіб вийти з такої ситуації – запропонувати свою допомогу, але не виконувати завдання замість неї. Важливо, щоб малеча відчула інтерес та підтримку.
- Якщо всі будуть стрибати з моста, ти теж підеш?
Ще одна з тих руйнівних фраз, яка не дає батькам зрозуміти глибину проблематики.
Аби обійти цю фразу, краще запитати дитину, що у неї зараз відбувається в житті, чому він саме з цією компанією, що у них спільного, що він відчуває, яку потребу цим закриває.
Якщо батькам не подобаються якісь дії дитини, їм варто звернути увагу на власну діяльність. Коли батьки самі допускають якісь нехороші дії, навряд чи дитина повірить їм, якщо вони будуть просити цього не робити .
Як позбутися цих руйнівних фраз
Насамперед варто зрозуміти, чому батьки використовують такі фрази у своїх розмовах.
Найрозповсюдженіші причини – це страх, невміння пояснити власну думку дитині та патерни, які передаються в спадок від батьків.
Батьками рухає страх за майбутнє дітей, тому використання таких фраз – це не їхня вина, а їхня біда. Використовуємо їх, коли не можемо підібрати слова, а страх перевищує розумні підходи. Хочеться вберегти дитину від чогось, і ми не знаходимо кращого способу, ніж її налякати, щоб вона змінила свою поведінку .
Дехто з батьків також може вважати це дієвим і зрозумілим способом спілкування з дитиною, оскільки самі пережили подібний досвід.
Ось кілька простих порад від психологинь, як можна зменшити негативний вплив цих висловів на спілкування з дитиною.
- Усвідомити їхню шкоду
- Використовувати «я-послання» (поговоріть про обставини й ваше особисте відчуття ситуації)
- Визнавати власні помилки.
- Контролювати власний емоційний стан.