Як допомогти дитині у тривожній ситуації

 

Діти дуже чітко відчувають тривогу, паніку та страх своїх батьків. Щоб мінімізувати негативний вплив на психіку дітей, у Міністерстві охорони здоров’я України пропонують дотримуватися таких рекомендацій:

1. Говоріть із дитиною про те, що вона відчуває, обговорюйте емоції. Поясніть, що страх перед невідомим – це нормально. Можна спілкуватися різними способами: вербально, малюнками або ж в ігровій формі.
2. Будьте поруч. Дитина має відчувати вашу підтримку. В ситуації, коли вас охоплює паніка, згадайте, що поруч – дитина, яка просто не розуміє, що відбувається. Намагайтеся опанувати себе.
3. Обговоріть разом можливий план дій. Роз’ясніть, як діяти в тій чи іншій ситуації, складіть план. Поясніть, чому важливо дотримуватися ваших рекомендацій («Так ми будемо у безпеці», «Так я буду спокійним/ою за тебе»).
4. Зробіть щось разом. Спробуйте почитати чи послухати книги з дитиною, помалювати, поспівати – у спільній діяльності дитина відчуватиме вашу підтримку.
5. Контролюйте себе. Основна допомога дитині – ваш самоконтроль. Коли ви здатні критично мислити, оцінювати ситуацію та вгамовувати паніку.

Важливо! У дитини має бути своя «тривожна валізка». Покладіть всередину інформацію зі своїми контактами, а також занотовані медичні дані: про групу крові, можливі алергічні реакції та медичні стани дитини. Підпишіть одяг, в якому буде малюк.

Як подбати про дитину в укритті

 

1. Чесно і дуже короткими фразами відповідайте на питання дитини, навіть на найбільш тривожні. Поясніть, що зараз в Україні війна, але наша армія зупиняє усі сили ворога. Робіть акцент: «Наша армія дуже сильна».
2. Поясніть сигнали сирени: «Коли чуєш сирени, це означає, що наша армія поруч, вона виявила небезпеку і бореться з нею. І це означає, що про нашу безпеку дбають».
3. Запевняйте дитину, що зараз ви в безпеці. Які слова обрати? «Я – дорослий, я тебе захищу, я з тобою». «У нас є план, я знаю, що робити». «Дивись, скільки людей разом, і як наша армія нас захищає».
4. Не треба соромити за страх, дозволяйте виявляти будь-які емоції. Не порівнюйте з іншими, навпаки – бадьоріть: «Ти молодець, ти так гарно справляєшся». «Ти мій герой / ти моя героїня».
5. Переміщуючись в укриття, візьміть із собою іграшку чи іншу улюблену річ дитини. Ви можете стискати руку дитини, просити, щоб вона обійняла вас міцно-міцно.
6. Робіть з дитиною будь-які вправи, що задіюють тіло: вправи на розтягування, потягування та інші. Треба направляти рух дитини: стрибати в класики, стрибати можна сидячи на сідницях. Дати гру в телефоні.
7. Підлітки можуть дистанціюватися, уникати всього, сидіти в тік-тоці, не реагувати. Це – їхній спосіб впоратися з напругою. Варто дати їм якесь завдання і можливість проявити емоції.
8. Важливо разом співати і надати дитині можливість – в малюванні, ліпленні, складанні конструктора – трансформувати свій страх і напругу.
9. Запропонуйте уявити себе, сім’ю, місто, країну під веселкою – під захисним куполом. Малювати, створювати уявні та зроблені з підручних матеріалів захищені простори.
10. Якщо дитина бліда, розгойдується, не реагує на контакт – розітріть вуха, мочки вух, дайте шоколад і солодкий чорний чай, візьміть на руки, похитайте, почніть співати пісні, які вона пам’ятає. Звертайтеся на ім’я, говоріть: «Мама й тато поруч». Потім дайте тетріс на телефоні, пограти в дартс, або будь-яку іншу гру, пов’язану із просторовим сприйняттям.
11. «Ми обов’язково впораємось, ми дуже сильні».

Як підтримати дитину в дорозі

 

Вимушений переїзд через бойові дії – стрес для дорослих, а для дітей і поготів. Щоб допомогти найменшим членам родини перенести примусове переміщення, експерти ЮНІСЕФ в Україні радять:

1. Розказати дитині про дорогу та причину поїздки. Якщо можна, проговоріть, куди ви їдете та чому, навіть якщо ви самі ще точно не знаєте. Наприклад: «Ми їдемо шукати укриття і місце, де буде безпечніше». Говоріть про напрямок руху, міста, які проїжджаєте, – це допоможе дитині відчути, що ситуація має визначеність та управління.
2. Надайте відчуття безпеки та зв’язаності. Запропонуйте взяти в дорогу улюблену іграшку, річ, предмет. Це може відволікти дитину, і до того ж, улюблені речі надають відчуття зв’язку з домом. Дитина може обійняти іграшку, коли їй страшно або сумно – це допоможе їй заспокоїтись.
3. Проговоріть правила поведінки в дорозі – це важливо з погляду безпеки. Наприклад, що коли ви зупинятиметеся на блокпостах, потрібно поводитися тихо, не визирати з вікон і у жодному разі не виходити з транспорту.
4. Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Важливо час від часу запитувати, чи хоче дитина їсти, пити, в туалет. Щоб перевірити реакцію дитини та підтримувати з нею контакт у дорозі, ви можете придумати кодове слово для своєрідної «переклички» (наприклад, з малюками: «Я тобі буду казати «Ту-Ту», а ти відповідай мені «Ш-ш-ш»).
5. Стабілізуйте емоційний стан. Допомогти дитині впоратися з емоційною напругою можна звуками та через тіло. Наприклад, якщо вона злиться, то може витягнути руки, стиснути кулачки, міцно заплющити очі, а потім розкрити долоні, струсити руки і відкрити очі (повторити декілька разів). Запропонуйте дитині погиркати, як звір, проспівати звук «Аааа» чи «Оооо».
6. Допомагайте дитині справлятися з втомою. Дорога виснажує, від довгого сидіння можуть заніміти кінцівки. Активізувати тіло допоможуть поплескування по тілу (це може робити і сама дитина, і доросла людина, яка поруч). Щоб переключити увагу дитини, запропонуйте їй пограти в ігри: позагадувати одне одному загадки, пограти в «Їстівне – не їстівне», в слова.
7. Дбайте про себе, адже турбота про себе – це турбота і про дитину. Слідкуйте за вашим диханням та потребами організму, намагайтеся так само давати собі перепочинок. Для зняття напруги та втоми можна, наприклад, масувати мочки вуха, пити воду повільними ковтками тощо.