Щороку у травні в Україні відзначається День безбар’єрності — день, покликаний звернути увагу на потребу створення суспільства рівних можливостей. Йдеться не лише про пандуси чи зручні тротуари — безбар’єрність охоплює всі сфери життя: фізичну, цифрову, соціальну, економічну та психологічну.

    Безбар’єрність — це не лише про інфраструктуру. Це про повагу, розуміння і прийняття різноманітності людей. Це коли літній чоловік може скористатися громадським транспортом без ризику для здоров’я, коли мама з візочком легко потрапляє у поліклініку, коли людина з особливими потребами без перешкод навчається, працює і розвивається.

Безбар’єрність стосується:

• людей з особливими потребами;
• літніх людей;
• батьків з маленькими дітьми;
• людей, які живуть у складних життєвих обставинах;
• усіх, хто стикається з упередженнями чи дискримінацією.

Чому це важливо?

Справжнє суспільство без бар’єрів — це там, де:

• люди не бояться просити про допомогу;
• вулиці, заклади і сервіси доступні для кожного;
• мова ворожнечі та упередження поступаються емпатії та підтримці.

   День безбар’єрності — це не просто нагадування, це виклик і шанс  створити Україну, де кожен почувається гідним, потрібним, рівним. Без бар’єрів — у думках, серцях і просторах.