Злість – це нормальна людська емоція.
І якщо її забороняти чи приховувати – вона нікуди не подінеться, а лише накопичиться і потім від найменшої дрібниці вибухне.
І все ж, є неприйнятний спосіб вираження злості (наприклад, агресія та особисті образи) та прийнятний – зокрема, шляхом проговорення своєї емоції, пояснення її причин.
Злість відчуває будь-яка людина, коли її потреби не задовольняються, плани руйнуються, а межі порушуються.
Батьки – такі самі люди і цілком природно, що вони інколи відчувають і злість і роздратування до дитини.
Погано, коли батьки перекладають відповідальність за свої емоції на дитину та звинувачують її у своїх негативних почуттях. Слова «Ти мене злиш, дратуєш, зводиш з розуму» – це звинувачення дитини.
Говорити про свої емоції батькам та педагогам варто у формі «я-повідомлень»: «Я злюсь», «Я серджусь», а не «Ти мене злиш», «Ти мене доводиш» тощо. Тоді дитина вчиться розуміти та поважати почуття інших та не відчувати провини за емоції інших людей. А дорослі несуть відповідальність за свої емоції, і на власному прикладі вчать цьому дітей.